Для того, щоб геотермальне опалення використовувало тепло землі для потреб домогосподарства, крім теплового насоса, потрібно ще облаштувати зовнішній забірний контур, який розташовується безпосередньо в землі. Є кілька видів контурів:
- Вертикальні зонди – свердловини, в яких розміщується U-подібний зонд. По ньому циркулює розсіл, який і відбирає теплову енергію. Чим глибші свердловини – тим вищої температури нагріву вдається досягти, адже на глибині температура зростає, але глибина свердловин не має перевищувати 100 м, тому що для циркуляції розсолу по зондах знадобиться насос значно більшої потужності, який споживатиме більше електроенергії. Окрім високих показників нагрівання, ще одна перевага вертикальних зондів – компактність, адже їх можна розмістити навіть на невеликій присадибній ділянці. Недолік полягає у вартості облаштування – чим глибша свердловина, тим вища ціна за її буріння.
- Горизонтальний контур або тепловий колектор розміщується у ґрунті нижче рівня промерзання. Вартість облаштування такого колектора нижча, ніж вертикального, але для цього потрібна досить велика земельна ділянка, щоб отримати достатню кількість тепла та обігріти будинок. Недолік такого виду земляного контуру - заборона використання теплового насосу на охолодження, тому що при охолодженні будинку буде нагріватися земельна ділянка, через це на ній розмножуватимуться бактерії.
- Геотермальні корзини – альтернатива двом попереднім видам, яка має кілька суттєвих переваг, адже для їхнього облаштування потрібна порівняно невелика земельна ділянка і не потрібно буріння в велику глибину.
Серед інших варіантів облаштування зовнішнього контуру також з кластерні свердловини, траншейні колектори, тощо. Оптимальний варіант майстер визначає, вивчаючи вихідні дані: теплопотреби будинку, розмір ділянки та зручність роботи на ній (наявність будівель, дерев, опор ЛЕП, тощо), особливості ґрунту та інші характеристики.
